четвер, 25 лютого 2016 р.

Розмалювалося




Це спробувала сфотографувати їх уц лайткубі. Здається, вийшло ще гірше, ніж наживо... Ці розмальовки геть не хочуть фотографуватися. Змінюються кольори, вилазять дрібні недоробки, яких звичайним оком і не видно.... То ж розміщую здебільшого задля звітуівання перед самою собою.
Якщо чесно, то розмальовано набагато більше, але до багатьох розмальовок доклала руку доня. Малювати разом цікаво, захоплююче, приємно, а як результат - показати нема чого....
Сподіваюся, поки ми спільно розмалюємо ці дві розмальовки, то вже вийдуть нові

вівторок, 23 лютого 2016 р.

Синій кінь



Реалізувала ще одну маленьку мрію. Такі чарівні маленькі коні-гойдалки, розфарбовані або задекоровані іншим чином, подумки повертають нас у дитинство. 


Написала і задумалась.... в дитинстві у мене був білий кінь. З історією. Хто пам'ятає, був в Києві магазин Казка. Тепер він теж є, але називається Нова казка. Там продавалися іграшки. Багато. У маленької дитини розбігалися очі - хотілося все, а ще дужче дострибнути до полички, де викладена вся ця краса. 
Ось одного разу, коли ми зайшли до того магазину, бабуся вирішила купити мені повітряного змія. Чесно кажучи, я тоді взагалі не знала, що це таке, як працює і навіщо мені потрібно. Поки вона стояла в черзі на касі, я ЗНАЙШЛА СВОГО КОНЯ!!!! Білого. Обняла міцно-міцно і повідомила всьому магазину, що без цієї тварини я нікуди не піду.  Ні, я ніколи не вимагала у батьків іграшок... Не влаштовувала скандалів в магазинах, як це зараз роблять деякі діти... То було кохання з першого погляду, мені просто дуже був потрібен кінь.
Кому подарували коня, коли я виросла, на жаль, не знаю. А шкода. Зараз пошукала в інтернеті - знайшла ніби схожого. А у вас був в дитинстві кінь?

субота, 13 лютого 2016 р.

Стим-лис

Кожному, хто практикує декупаж, так чи інакше хочеться спробувати себе в різних стилях. І заради самовираження, і заради освоєння нових технік, матеріалів та прийомів. Думаю, стим-панк є одним з тих стилів, який вписаний у плани у багатьох. Він цікавить, приваблює і казковістю, і можливістю використання певних механічних, отже, чоловічих елементів (якщо подумати. то наші чоловіки наврядчи розуміють шеббі, прованс і інши подібні витончені стилі у декупажних роботах та декорі взагалі).
Отже - я спробувала. Враження, чесно кажучи, різні...Незавжаючи на тривале бажання зробити роботу в такому стилі, інтуїтивно відчуваю, що це не мій стиль. Як мінімум я тепер не можу знайти місце в домі, де б ця робота адекватно виглядала. 
Разом з цим, спробувати було цікаво. Використала лазерну роздруківку, 2фазний кракелюр, фарби, контури та чіпборд від Вензелика. 
 (Пошепки - мені просто лис сподобався. Він дуже пухнастий і красивий)