середа, 16 вересня 2015 р.

Вельштерєр

Вельштер'єр любив ковбаску, 
сир, прогулянку і ласку.
Це завжди буває так - 
і не тільки у собак.
(варіація на тему вірша Григорія Фальковича)


Досить рідко я купую собі речі ручної роботи інших майстрів. Мені багато що подобається, але як правило тягне самому спробувати зробити  замість того, щоб придбати. Але цього року на вернисажі на Андріївському узвозі я не втрималася - закохалася у валяних собачок від Вікторії Ілларіонової. Правда, придбала не відразу, а замовила портретну іграшку свого улюбленця.
Фото автора з її сайту.
Чи вміє мій пес так спати - так, але якщо до нього підійти з фотоапаратом, то за мить прокинеться і побіжить назустріч.
Ось, власне і він:

 А тепер трохи історії та роздумів.
Каспер - пес породи вельштер'єр - з'явився у нас взимку 2014 року. Випадково. Як і завжди з'являється щастя. Ви живете собі спокійно, нічого не порушує режим та ритм життя, все нібито як і треба.... А потім абсолютно випадково  знаходите свою собаку.
Ми знайшли в інтернеті. Задля задоволення сходили на виставку собак, а потім роздивлялися в інтернеті цуценят. І раптом оголошення  - шукаємо господарів для дорослого вельштерєра. Виявилось, він від когось втік, жебракував з півроку, добрі люди його зловили, помили, підстригли....
Я з першого погляду була впевнена, що цей собака мені потрібен. Волонтерів довелося вмовляти (а може то для порядку), бо вони наполегливо попереджали про бурхливий терєрський характер. Щоправда, це не перший тер'єр в моєму житті. Років 15 тому була Гера - ягд-терєр. І з тих пір я дуже люблю тер'єрів за їх яскравий характер. 

Для тих, хто не знайомий з цією породою, пораджу сайт, де багато чого як на мій погляд відповідає правді. Вельштерєр яким він є. Але з деякими застереженнями. Вельш вміє і може бути чудовою домашньою собакою, вірним другом для прогулянок, теплою грілкою в наметі і страшним сном сусідських собак.  
Звісно, для такого собаки було б добре займатися полюванням. Але наш дорослий пес про це не знає - з його повадок ми зробили висновок, що його колишні господарі не водили його на полювання. Але інстинкти спрацьовують - не пройде повз їжака чи мишу. 

І кілька слів про дорослого собаку і новий дім. Думаю, питання про прийнятність вселення в дім дорослого собаки замість цуценяти виникає у багатьох. Що ж.... Виявилось не так страшно, хоча і не без пригод. Наш Каспер був домашнім, навчений багатьом командам та правилам поведінки. Тому не маємо ні погризених чобіт, ні калюж посеред коридору.... В цьому плані це легше, ніж з цуценям. Разом з цим, маємо сформований характер і звички.  І аби перевчити на свій манер доводиться докладати чимало зусиль. І традиційні методи дресури виявились не такими вже й дієвими, в тому числі тому, що собака з вулиці реагує на покарання з образою і недовірою і більш за все шукає ласки і любові господаря. Нам стали у нагоді поради тренера Нової кінології Наталії Мартишко.

Бажаю всім, хто любить собак, знайти своє пухнасте щастя.

PS - якщо прочитавши цей пост ви зробите висновок, що це ваш собака, який від вас колись втік, я вам його не віддам. Бо це наш собака, якого ми ніжно любимо.

субота, 12 вересня 2015 р.

Топіарій. Яблуневий цвіт.

Зробила для себе топіарій. Прикрасила ним робочий кабінет. У всіх осінь, а у мене весна та квітнуть яблуні. Не малий і не великий  (в см. не підкажу) - з пляшки від парфумів  та палички для суші. Також використала штучні квіти, тейп-стрічку, фарбу та мереживо.








понеділок, 7 вересня 2015 р.

Пташка (тарілка з поталлю)

Ставила досліди з поталлю. Як результат можу показати вам тарілку з пташкою. Травлена поталь та зворотній декупаж. І трохи меланхолічного настрою (пошепки.... це наша партіотична пташка з синьо-жовтим пір'ям).




середа, 2 вересня 2015 р.

1 раз у перший клас

Ось і ми доросли до школи. 1 раз у перший клас!.Як то кажуть - новий екзестенційний досвід.
Звісно, моя Катруся найкраща від усіх. Бо всі вони найкращі у такий день. Звісно батьки хвилюються,діти також. 
Я з цікавістю читала посити в інших блогах, роздивлялася фото. А собі - чомусь не пишеться.... Так рідко буває, що пишу, але не знаю, що писати.  
В будь-якому разі, це новий крок, зовсім нове життя з усіма його щасливими та прикрими моментами. Хочеться побажати дитині, аби хорошого було більше. І сподіватися, що воно таки буде.

Вчитися будемо за програмою "розвивальне навчання". Далі буде видно, чи правильний зробили вибір. 
Ще раз вітаю всіх першокласників та їх батьків. 

(і може десь поміж шкільким клопотом я встигну щось зробити красиве і вам показати...)